| Chapter 16 |
1 | ¶ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. |
2 | ¶ Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
3 | ¶ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. |
4 | ¶ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. |
5 | ¶ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! |
6 | ¶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. |
7 | ¶ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. |
8 | ¶ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. |
9 | ¶ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. |
10 | ¶ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. |
11 | ¶ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. |
12 | ¶ Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. |
13 | ¶ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
14 | ¶ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. |
15 | У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. |
16 | ¶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! |
17 | ¶ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. |
18 | ¶ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. |
19 | ¶ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. |
20 | ¶ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. |
21 | ¶ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. |
22 | ¶ Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. |
23 | ¶ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. |
24 | ¶ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
25 | ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. |
26 | ¶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
27 | ¶ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. |
28 | Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. |
29 | ¶ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
30 | Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
31 | ¶ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. |
32 | ¶ Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. |
33 | ¶ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. |