Chapter 14

 ¶ І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували. 

 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів. 

 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. 

 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. 

 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, 

 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, 

 і Євангелію там звіщали. 

 ¶ А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. 

 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, 

 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... 

 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... 

 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. 

 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. 

 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи 

 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. 

 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, 

 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. 

 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов. 

 ¶ А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він... 

 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. 

 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, 

 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. 

 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. 

 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; 

 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, 

 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. 

 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам. 

 І перебували вони немалий час із учнями.