| Chapter 13 |
1 | ¶ А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. |
2 | Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! |
3 | Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
4 | ¶ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. |
5 | Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана. |
6 | А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. |
7 | Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. |
8 | Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула. |
9 | Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, |
10 | і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? |
11 | І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора... |
12 | Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
13 | І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. |
14 | ¶ А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
15 | А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! |
16 | Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! |
17 | Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, |
18 | і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
19 | а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, |
20 | майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. |
21 | А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. |
22 | А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. |
23 | За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, |
24 | як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. |
25 | А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. |
26 | Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. |
27 | Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, |
28 | і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
29 | Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
30 | Але Бог воскресив Його з мертвих! |
31 | Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. |
32 | І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, |
33 | що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! |
34 | А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! |
35 | Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! |
36 | Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. |
37 | Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. |
38 | Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. |
39 | І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. |
40 | Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
41 | Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! |
42 | ¶ А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. |
43 | А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
44 | А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. |
45 | Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
46 | Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. |
47 | Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! |
48 | А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
49 | І ширилось Слово Господнє по цілій країні. |
50 | Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
51 | Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. |
52 | А учні сповнялися радощів і Духа Святого. |