Chapter 6

 ¶ Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. 

 Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. 

 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. 

 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. 

 І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії, 

 їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них. 

 І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі. 

 ¶ А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда. 

 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном. 

 Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив. 

 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога. 

 І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон. 

 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону. 

 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей. 

 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!