| Chapter 12 |
1 | ¶ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. |
2 | І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. |
3 | А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! |
4 | І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: |
5 | Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? |
6 | А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. |
7 | І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... |
8 | Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! |
9 | А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. |
10 | А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, |
11 | бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. |
12 | ¶ А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, |
13 | то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! |
14 | Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: |
15 | Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! |
16 | А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. |
17 | Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. |
18 | Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. |
19 | Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! |
20 | ¶ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. |
21 | І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. |
22 | Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. |
23 | Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. |
24 | Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. |
25 | Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. |
26 | Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. |
27 | ¶ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... |
28 | Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! |
29 | А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! |
30 | Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. |
31 | Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. |
32 | І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. |
33 | А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. |
34 | А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? |
35 | І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... |
36 | Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. |
37 | ¶ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, |
38 | щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? |
39 | Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: |
40 | Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! |
41 | Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. |
42 | ¶ Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. |
43 | Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. |
44 | ¶ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. |
45 | А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. |
46 | Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. |
47 | Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. |
48 | Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! |
49 | Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. |
50 | І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. |