Chapter 2

 ¶ І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 

 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. 

 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 

 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 

 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. 

 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 

 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... 

 ¶ А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 

 Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... 

 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 

 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. 

 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. 

 І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: 

 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! 

 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. 

 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. 

 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. 

 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... 

 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. 

 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. 

 ¶ Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. 

 А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, 

 як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, 

 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят. 

 ¶ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. 

 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. 

 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, 

 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: 

 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, 

 бо побачили очі мої Спасіння Твоє, 

 яке Ти приготував перед всіма народами, 

 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! 

 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. 

 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, 

 і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох! 

 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, 

 удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. 

 І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. 

 А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. 

 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала. 

 ¶ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. 

 І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. 

 Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. 

 Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. 

 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. 

 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. 

 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. 

 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе... 

 А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? 

 Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. 

 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. 

 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.