| Chapter 27 |
1 | ¶ А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. |
2 | І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. |
3 | Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, |
4 | та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... |
5 | І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... |
6 | А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. |
7 | А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, |
8 | чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. |
9 | Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, |
10 | і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. |
11 | ¶ Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. |
12 | Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. |
13 | Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? |
14 | А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. |
15 | Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. |
16 | Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. |
17 | І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? |
18 | Бо він знав, що Його через заздрощі видали. |
19 | Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... |
20 | А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. |
21 | Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. |
22 | Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!... |
23 | А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! |
24 | І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... |
25 | А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... |
26 | ¶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був. |
27 | Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. |
28 | І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. |
29 | І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! |
30 | І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... |
31 | А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. |
32 | А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. |
33 | ¶ І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, |
34 | дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. |
35 | А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. |
36 | І, посідавши, стерегли Його там. |
37 | І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. |
38 | Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. |
39 | А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, |
40 | і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! |
41 | Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: |
42 | Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! |
43 | Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... |
44 | Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. |
45 | А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! |
46 | А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?... |
47 | Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. |
48 | А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. |
49 | Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. |
50 | ¶ А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав... |
51 | І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, |
52 | і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, |
53 | а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. |
54 | А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! |
55 | Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. |
56 | Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих. |
57 | ¶ А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. |
58 | Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. |
59 | І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, |
60 | і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. |
61 | Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. |
62 | А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, |
63 | і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. |
64 | Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... |
65 | Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. |
66 | І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили. |