| Chapter 5 |
1 | ¶ (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! |
2 | (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! |
3 | (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого. |
4 | ¶ (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! |
5 | (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! |
6 | (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити? |
7 | (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога! |
8 | (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній. |
9 | ¶ (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. |
10 | (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! |
11 | (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? |
12 | (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. |
13 | (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, |
14 | (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці: |
15 | (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!... |
16 | (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер? |
17 | (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті... |
18 | ¶ (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! |
19 | (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! |
20 | (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість! |