Chapter 14

 ¶ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його. 

 ¶ Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним. 

 ¶ На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть. 

 ¶ Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола. 

 ¶ Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду. 

 ¶ Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного. 

 ¶ Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив. 

 ¶ Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана. 

 ¶ Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання. 

 ¶ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший. 

 ¶ Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне. 

 ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. 

 ¶ Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток. 

 ¶ Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх. 

 ¶ Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої. 

 ¶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. 

 ¶ Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена. 

 ¶ Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються. 

 ¶ Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного. 

 ¶ Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні. 

 ¶ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний. 

 ¶ Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро. 

 ¶ Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде. 

 ¶ Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота. 

 ¶ Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить. 

 ¶ У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. 

 Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти. 

 ¶ У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. 

 ¶ Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту. 

 ¶ Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. 

 ¶ Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його. 

 ¶ Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. 

 ¶ Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться. 

 ¶ Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів. 

 ¶ Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.