| Chapter 119 |
1 | ¶ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім! |
2 | Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем, |
3 | і хто кривди не робить, хто ходить путями Його! |
4 | ¶ Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно. |
5 | Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов, |
6 | не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді! |
7 | ¶ Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих. |
8 | Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене! |
9 | ¶ Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів! |
10 | ¶ Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей! |
11 | ¶ Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе. |
12 | ¶ Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх! |
13 | ¶ Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх. |
14 | З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим. |
15 | Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись. |
16 | Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду! |
17 | ¶ Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого! |
18 | ¶ Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу! |
19 | ¶ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене! |
20 | ¶ Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу... |
21 | ¶ Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей. |
22 | ¶ Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я! |
23 | ¶ Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє, |
24 | ¶ і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники! |
25 | ¶ Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене! |
26 | ¶ Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх! |
27 | Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму. |
28 | ¶ Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! |
29 | Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона! |
30 | ¶ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив. |
31 | До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене! |
32 | Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє. |
33 | ¶ Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця! |
34 | Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його! |
35 | ¶ Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу. |
36 | Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. |
37 | ¶ Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! |
38 | ¶ Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. |
39 | ¶ Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої. |
40 | ¶ Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю! |
41 | ¶ і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм, |
42 | і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє! |
43 | ¶ і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів! |
44 | А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки! |
45 | ¶ і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю. |
46 | і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому! |
47 | і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив, |
48 | і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови! |
49 | ¶ Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені. |
50 | ¶ Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене. |
51 | ¶ Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого! |
52 | ¶ Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію! |
53 | ¶ Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають! |
54 | ¶ Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки. |
55 | ¶ Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого! |
56 | Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся. |
57 | ¶ Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів. |
58 | ¶ Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! |
59 | ¶ Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув. |
60 | Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді. |
61 | ¶ Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого. |
62 | ¶ Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї. |
63 | ¶ Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже! |
64 | ¶ Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов! |
65 | ¶ Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. |
66 | Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я! |
67 | ¶ Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. |
68 | ¶ Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов! |
69 | ¶ Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх. |
70 | Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого. |
71 | ¶ Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов! |
72 | ¶ Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. |
73 | ¶ Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей! |
74 | ¶ Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю! |
75 | ¶ Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти. |
76 | ¶ Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба. |
77 | Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя. |
78 | ¶ Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої. |
79 | До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої. |
80 | ¶ Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився! |
81 | ¶ Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого! |
82 | За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?... |
83 | ¶ Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув. |
84 | ¶ Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам? |
85 | ¶ Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм. |
86 | Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені! |
87 | Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх! |
88 | ¶ Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх! |
89 | ¶ Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває. |
90 | З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона, |
91 | усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі. |
92 | ¶ Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй! |
93 | ¶ Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш. |
94 | ¶ Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю! |
95 | ¶ Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю. |
96 | ¶ Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка! |
97 | ¶ Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! |
98 | ¶ Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! |
99 | Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя! |
100 | Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх! |
101 | ¶ Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого. |
102 | ¶ Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене. |
103 | ¶ Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! |
104 | Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! |
105 | ¶ Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї. |
106 | ¶ Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї. |
107 | ¶ Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи! |
108 | ¶ Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів! |
109 | ¶ У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув. |
110 | Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх. |
111 | ¶ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. |
112 | Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця. |
113 | ¶ Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав. |
114 | ¶ Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого. |
115 | ¶ Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога! |
116 | ¶ За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому! |
117 | Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови! |
118 | ¶ Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда. |
119 | Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої. |
120 | Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів! |
121 | ¶ Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам. |
122 | Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили. |
123 | ¶ Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї. |
124 | ¶ Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов! |
125 | Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати! |
126 | ¶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили. |
127 | ¶ Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота. |
128 | Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу! |
129 | ¶ Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх. |
130 | ¶ Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить. |
131 | ¶ Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей. |
132 | ¶ Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє. |
133 | ¶ Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові. |
134 | ¶ Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх! |
135 | ¶ Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх! |
136 | ¶ Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують... |
137 | ¶ Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди, |
138 | бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду! |
139 | ¶ Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої. |
140 | ¶ Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить. |
141 | ¶ Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх. |
142 | ¶ Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина. |
143 | ¶ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш! |
144 | Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити! |
145 | ¶ Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх! |
146 | Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх! |
147 | ¶ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю. |
148 | Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти. |
149 | ¶ Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
150 | ¶ Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі, |
151 | та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість! |
152 | ¶ Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав! |
153 | ¶ Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого! |
154 | Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене! |
155 | ¶ Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов. |
156 | ¶ Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
157 | ¶ Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь! |
158 | ¶ Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова. |
159 | ¶ Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи! |
160 | ¶ Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки. |
161 | ¶ Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться. |
162 | ¶ Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов. |
163 | ¶ Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого! |
164 | ¶ Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї. |
165 | ¶ Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання. |
166 | ¶ На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую. |
167 | ¶ Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх. |
168 | Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги! |
169 | ¶ Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! |
170 | Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь! |
171 | ¶ Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене. |
172 | ¶ Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість. |
173 | ¶ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої. |
174 | Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя! |
175 | ¶ Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені! |
176 | ¶ Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!... |