| Chapter 109 |
1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий, |
2 | бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною! |
3 | і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють, |
4 | обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них, |
5 | вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою! |
6 | ¶ Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане! |
7 | Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! |
8 | Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере! |
9 | Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою! |
10 | і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! |
11 | Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю! |
12 | Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости! |
13 | Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє! |
14 | Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері! |
15 | Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, |
16 | ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її! |
17 | Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього! |
18 | Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива! |
19 | Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться! |
20 | Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло! |
21 | ¶ А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй, |
22 | бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!... |
23 | Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений! |
24 | Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи, |
25 | і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають... |
26 | Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! |
27 | і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив! |
28 | Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме! |
29 | Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! |
30 | Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду, |
31 | бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його! |