| Chapter 23 |
1 | ¶ І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. |
2 | І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. |
3 | І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... |
4 | І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. |
5 | А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. |
6 | А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? |
7 | І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. |
8 | Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. |
9 | І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. |
10 | І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. |
11 | Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. |
12 | І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. |
13 | ¶ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, |
14 | і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. |
15 | Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. |
16 | Отже я покараю Його й відпущу. |
17 | Бо повинен був їм відпустити одного на свято. |
18 | А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! |
19 | А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. |
20 | І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. |
21 | Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! |
22 | Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. |
23 | А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. |
24 | І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: |
25 | відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... |
26 | ¶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! |
27 | А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. |
28 | А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! |
29 | Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... |
30 | Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! |
31 | Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? |
32 | ¶ І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. |
33 | А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. |
34 | Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. |
35 | А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! |
36 | І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, |
37 | і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! |
38 | Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. |
39 | А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! |
40 | Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
41 | Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. |
42 | І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! |
43 | І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! |
44 | ¶ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... |
45 | І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... |
46 | І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... |
47 | Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! |
48 | І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... |
49 | Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це... |
50 | ¶ І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, |
51 | не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, |
52 | цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. |
53 | І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. |
54 | День той був Приготування, і наставала субота. |
55 | А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. |
56 | Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. |