¶ І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. 

 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. 

 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. 

 А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. 

 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. 

 А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... 

 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. 

 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! 

 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 

 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! 

 І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним. 

 ¶ А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! 

 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... 

 І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. 

 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. 

 Він же відходив на місце самотнє й молився. 

 ¶ І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, 

 і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. 

 Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. 

 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! 

 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... 

 Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? 

 Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? 

 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 

 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. 

 І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!... 

 ¶ Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! 

 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. 

 І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. 

 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте? 

 А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. 

 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних. 

 Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють? 

 Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? 

 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів... 

 Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться. 

 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 

 Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків. 

 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!