¶ І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні! 

 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем, 

 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає, 

 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі, 

 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники, 

 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю... 

 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його! 

 ¶ Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!... 

 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. 

 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. 

 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря. 

 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла! 

 ¶ Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! 

 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!