| Chapter 9 |
1 | ¶ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала. |
2 | Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила. |
3 | Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: |
4 | Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: |
5 | Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! |
6 | Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму! |
7 | Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. |
8 | Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе. |
9 | Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости! |
10 | Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум, |
11 | бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя. |
12 | Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш! |
13 | ¶ Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає! |
14 | Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, |
15 | щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: |
16 | Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому: |
17 | Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб... |
18 | І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!... |